думи мої думи інструментал

Думи мої, думи мої, Лихо мені з вами! Нащо стали на папері Сумними рядами? Чом вас вітер не розвіяв В степу, як билину? Чом вас лихо не приспало, Як свою дитину?.. Думи мої, думи мої, Квіти мої, діти! Виростав вас, доглядав вас - Де ж мені вас діти?.. В Україну ідіть діти! В нашу Україну, Попідтинню, сиротами, А я тут загину. Там найдете щире серце І слово ласкаве, Там найдете щиру правду, А ще, може, й славу. Привітай же, моя ненько! Моя Україно!

Думи мої, думи мої, Лихо мені з вами! Нащо стали на папері Сумними рядами?.. Чом вас вітер не розвіяв В степу, як пилину? Чом вас лихо не приспало, Як свою дитину?.. Бо вас лихо на світ на сміх породило, Поливали сльози. чом не затопили, Не винесли в море, не розмили в полі?. Не питали б люде, що в мене болить, Не питали б, за що проклинаю долю, Чого нуджу світом? "Нічого робить", — Не сказали б на сміх. Квіти мої, діти! Нащо ж вас кохав я, нащо доглядав? . Думи мої, думи мої, Квіти мої, діти! Виростав вас, доглядав вас,- Де ж мені вас діти? В Україну ідіть, діти! В нашу Україну, Попідтинню, сиротами, А я — тут загину. Там найдете щире серце І слово ласкаве, Там найдете щиру правду, А ще, може, й славу.

Думи мої, думи мої / Ви мої єдині. — вірш Тараса Шевченка, що алюзійно перегукується з програмовою елегією «Думи мої, думи мої, / Лихо мені з вами!», якою поет відкрив свою першу збірку — «Кобзар» 1840 року. Після приїзду в Орську фортецю Шевченко, незважаючи на царську заборону, відновив свою літературну творчість. Під час зимівлі Аральської описової експедиції на Косаралі та в Раїмі за друге півріччя 1847 р. він написав 17 творів, серед яких у якості загального заспіву-вступу до нового циклу своїх.

Список відтворення: www.youtube.com/watch?v=faSfRMhhlk0&index=1&list=PL47_m_Ga4Aedu6jsXo_vMrXMI0USw2up_ Т. Шевченко "Думи мої, думи мої, квіти мої, діти", літературно-музична композиція. Сьогодні знайомі з юності перлини української класики звучать по-новому. Збірка літературно-музичних композицій, в яку ввійшли шедеври відомих письменників України у виконанні неперевершеного майстра розмовного жанру народного артиста України, лауреата Шевченківської премії, Анатолія Паламаренка наповнює душу гордістю за легендарне минуле нашої Батьківщини та надією на її велике майбу.

Думи мої, думи мої. Шевченко Т. Г. Повне зібрання творів: У 12 т. / Редкол.: М. Г. Жулинський (голова) та ін. - К.: Наук. думка, 2001 - ISBN 966-00-0625-X Т. 1: Поезія 1837 - 1847 / Перед. слово І. М. Дзюби, М. Г. Жулинського. - 784 с: портр. ISBN 966-00-0712-4 Друкуються поетичні твори 1837 - 1847 рр. Це видання становить повне зібрання творів Тараса Шевченка і містить усю відому сьогодні його літературну спадщину: поетичні, драматичні та прозові твори; щоденник, автобіографію, статті, археологічні нотатки, записи народної творчості; листи (включаючи колективні, підписані Шевченком), ділові.

Думи мої, думи мої! Ви мої єдині! Не кидайте хоч ви мене При лихій годині! Прилітайте, сизокрилі Мої голубята, Із-за Дніпра широкого У степ погуляти З Киргизами убогими! Вони вже убогі, Уже голі, та на волі Ще моляться Богу. Прилітайте ж, мої любі! Тихими речами Привітаю вас, як діток, І заплачу з вами. За матеріалами: Тарас Шевченко.

Тарас Шевченко. Мотиви, що йдуть од раннього однойменного твору (образ дум-діток), тут переплелися з мотивами, навіяними переживаннями й спостереженнями поета-засланця: мотив творчості як єдиної втіхи на засланні, образ уже убогих, але ще вільних «киргизів» (так у той час іноді називали казахів).

Андрей Перебейнос Andrey Perebeynos - укр.пісня Думи моі ,думи моі. Анатолій Солов'яненко - Українська народна пісня «Думи мої» Українська пісня - Думи мої Українська народна пісня - Думи wt2. Пісня Думи Мої Думи. (бесконечная прокрутка). слушать. (скачать). Андрей Перебейнос /Andrey Perebeynos/ - укр.пісня Думи моі ,думи моі. (добавить в избранное) 04:16. слушать. (скачать). Анатолій Солов'яненко - Українська народна пісня «Думи мої».

Думи мої, думи мої, Лихо мені з вами! Нащо стали на папері Сумними рядами?.. Чом вас вітер не розвіяв В степу, як пилину? Чом вас лихо не приспало, Як свою дитину?.. Бо вас лихо на світ на сміх породило, Поливали сльози. Чом не затопили, Не винесли в море, не розмили в полі? Не питали б люди, що в мене болить, Не питали б, за що проклинаю долю, Чого нужу світом? «Нічого робить», — Не сказали б на сміх. Квіти мої, діти! . Думи мої, думи мої, Квіти мої, діти! Виростав вас, доглядав вас — Де ж мені вас діти?.. В Україну ідіть, діти! В нашу Україну, Попідтинню, сиротами, А я тут загину. Там найдете щире серце І слово ласкаве, Там найдете щиру правду, А ще, може, й славу. Привітай же, моя ненько! Моя Україно!

Думи мої, думи мої,Квіти мої, діти!Виростав вас, доглядав вас, —Де ж мені вас діти?В Україну ідіть, діти!В нашу Україну,Попідтинню, сиротами, А я – тут загину.Там найдете щире серцеІ слово ласкаве,Там найдете щиру правду,А ще, може, й славу… Привітай же, моя ненько,Моя Україно,Моїх діток нерозумних,Як свою дитину. Мені однаково. Мені однаково, чи будуЯ жить в Україні, чи ні.Чи хто згадає, чи забудеМене в снігу на чужині —Однаковісінько мені.В неволі виріс між чужими,І, неоплаканий своїми,В неволі, плачучи, умру,І все з собою заберу —Малого сліду не покинуНа нашій славній Україні,На нашій – не .

«Думи мої, думи..» Тарас Шевченко описує сум за своєю Батьківщиною, вірить у її майбутнє, чим додає українському народу наснаги. Він переймається за тих з них, що знаходяться у панській неволі та відчувають себе так само, як він, його рідні та близькі. Поет вірить у їх перемогу над несправедливістю. Шевченко дає зрозуміти, що для того, щоб домогтися свого, потрібно вірити в успіх та не здаватися, не зважаючи на перепони. Він вірить, що усе можна змінити. Реалістичним поглядом він наголошує на тому, що людина сама робить себе жертвою та безвольною маріонеткою, заохочуючи свою слабкість, жаліючи.

Я прочитав його вірш “Думи мої думи”, в цьому творі розповідається про роль митців в житті звичайного народу. Вірш переповнений тугою по рідному краю, по своєму народу, адже на долю випадають важкі випробування та переживання, і хто як не поет іх гостро відчуває. У Шевченка болить душа від того, що його рідний народ знаходиться під ярмом кріпацтва вже довгі роки, та поневолений панами.