курсову на тему слобідська україни

Слобідська́ Украї́на або Слобожа́нщина (рідше — Слобідщина) — історико-географічний край у східній частині України та прикордонних областях РФ, територія якого перекривається приблизно з територією п'яти Слобідських козацьких полків 17 — 18 століть, автономних формацій у межах Московського царства, а згодом Російської імперії. Слобідська Україна межувала на заході з Гетьманщиною, на півдні із Запорожжям і володіннями Кримського ханства, на сході з Доном, на півночі з Московщиною. Вона обіймала частину.

Слобідська Україна. Територія Слобідської України простягалася на схід від Гетьманщини й охоплювала великий простір землі до лінії Курська — Воронежу на півночі, до вододілу між Дщцем та Доном на сході і землями Донських козаків на півдні. Ця родюча, квітуча за Княжої доби територія, була сплюндрована і значною мірою вилюднена з XIII ст. внаслідок татарських нападів. Головні шляхи, якими йшли татари, лежали через Слобідську Україну: Калміюський шлях, Ромоданський, Ізюмський, Бакаївський, Сагайдачний шляхи і головний шлях — Муравський, який простягався з Криму через Перекоп, поміж річками Кінсь.

Слобідська Україна - реферат по истории. Українська колонізація на схід насправді розтягнулася на тривалі роки. В окремих випадках український колонізаційний процес сягав Дону. Переселялися "на Україну", "на поле", "на слободи". Але острожок запустів.Околиці Охтирки були улюбленим місцем для українських пасічників із Гадяччини. Слобожанщина нині вважається одним із найзрусифікованіших регіонів України. З Кримом з Донбасом чи навіть із неоднозначним українським Півднем? Реформи митрополита Петра Могили ще дужче поглибили прірву між російською і українською церквами.

В адміністративному відношенні Слобідська Україна була підпорядкована білгородському воєводі. З часом у Москві був створений наказ «Велика Росія», який відав цим краєм. Перша велика хвиля української колонізації розпочалася в першій половині XVII ст. після поразки козацько-селянських повстань на території Лівобережної України. Основою автономії Слобідської України були царські жалувані грамоти, які видавалися слобідським полкам. Посад гетьмана тут не існувало. Тема 1 Територія і населення України в далекому минулому. Давні слов’яни….4. Тема 2 Середньовічна держава Київська Русь….19.

Урок з історії України, 8 клас «Заселення і розвиток Слобідської України». На уроці перевірка домашнього завдання відбувається за допомогою методу мікрофон. Протягом уроку використовується робота із картою «Слобідська Україна ХVІІ ст.», презентація «Заселення і розвиток Слобідської України» та відеофільм «Кошовий отаман Іван Сірко» . Під час закріплення вивченого матеріалу використовується ігровий момент із використанням хроноліту (паперовий літачок). До кого на парту опустився хроноліт, той і відповідає на запитання. Мета уроку: формувати уявлення про особливості виникнення, розвитку і адміністративно-територіального устрою Слобідської України. Дати відомості про створення слобідських козачих полків.

Слобідська Україна знаходилася на схід від Гетьманщини і до її складу входили сучасна Харківщина, схід Сумщини, північна частина нинішніх Луганської та Донецької областей, південна — Бєлгородської, Курської, Воронезької. Ця територія була знелюднена після монголо-татарської на вали і саме через неї проходили головні шляхи, через які татари йшли на Московщину: Муравський та Ізюмський. З XIV ст. цей регіон називався «Дике поле». Перша українська колонізація цього краю розпочалася після поразки селянсько-козацького повстання 1637-1638 років, коли козацький ватажок Острянин і з ним ще близько 1000.

Історія Слобідської України – вивчає характерні риси, соціально-економічні, політичні, культурні тенденції історичного розвитку Слобідської України. Історія Слобідської України відноситься до суспільствознавчих, гуманітарних наук, оскільки виконує важливі соціальні функції: пізнавальну і інтелектуально-розвиваючу, які властиві будь-якій науці. Даний курс призначений для студентів-істориків.

Слобідська Україна – поняття умовне: лише приблизно можна окреслити її межі (щодо яких суперечки точитимуться, мабуть, вічно). На думку історика В. Маслійчука, це територія більшої частини теперішньої Харківської області (17 районів), значної частини Сумської (8 районів), Луганської (7 районів), Донецької (1 район) областей України та кількох районів Білгородської, Курської та Воронезької областей Росії. Та безумовне поняття – етнокультурна специфіка регіону, безумовна реальність – наявність так званої «слобожанської ментальності» і особливої говірки мешканців краю (з українізмами у спілкуванн.

Слобідська Україна (друга назва – Слобожанщина) – історична область, до якої входила територія сучасних Харківської, східна частина Сумської, північ Донецької та Луганської областей України; південно-східна частина Воронезької, південно-західна частина Бєлгородської, південь Курської областей Росії. Починаючи від другої половини XVI ст., а особливо з 30-х pp. XVII ст., Слобожанщину почали поступово заселяти українські селяни й козаки з Лівобережної та Правобережної України, які втікали від польсько-шляхетського гноблення. У 1638 р. сюди переселилися учасники козацького повстання на чолі з Я. О.

В 1788 році в Слобідській Україні нараховувалося 8 калмицьких сотень чисельністю 1014 чоловік. Також оселилися серби і молдавани. Протягом століття на Слобожанщині оселилося приблизно 19 957 представників національних меншин, що складало біля 1,9% від населення Слобідської України (приблизно 1 млн. чол.). Мистецтво.Становлення професіональної художньої культури України за своєю складністю порівнянне з розвитком науки. Якщо в Західній Європі мистецтво XVI ст. - це мистецтво пізнього Відродження, то в українській культурі деякі ренесансні тенденції перепліталися з середньовічними. Архітектура.

Слобідська Україна (Слобожанщина)- історична територія, що охоплює нинішні Харківську, Сумську та частину Донецької і Луганської областей України, Воронезької, Курської та Бєлгородської областей Росії. 3 кінця IX ст. територія Слобожанщини увійшла до складу Київської Русі; з XI ст. вона належала до Чернігівського, пізніше - Переяславського та Новгород-Сіверського князівств. Монголо-татарська навала, а згодом татарські напади на кілька століть перетворили освоєні землі на безлюдні території. Протягом XV - першої половини XVI ст. ця територія знову почала заселятися українськими селянами і козак.

Автор: Куса Анастасія Володимирівна Навчальний заклад: Новопетрівська ЗОШ І-ІІІ ступенів Бердянської районної ради Тема : Слобідська Україна та Запорозька Січ в другій половині ХVІІ ст. Мета: охарактеризувати політичний устрій Лівобережної та Слобідської України в другій половині XVII ст., проаналізувавши процес заснування слобідських міст, адміністративно-територіальний устрій, органи влади, соціальні стани населення; характеризувати господарський розвиток і розвиток землеволодіння на цих …

Ключові слова: заселення, Слобідська Україна, мешканець, місто, слобода. Проблема колонізації Слобідської України отримала системне висвітлення у дореволюційній історіографії. Так, дослідники цієї доби у своїх роботах вивчали такі . Відновлення досліджень з історії Слобожанщини припадає на 1970 - 1980-ті роки у зв'язку із написанням багатотомної серії «Історія міст та сіл». Із здобуттям Україною незалежності відбувається відновлення традиції вивчення історії колонізації краю на основі дореволюційної спадщини та досягнень історичної науки ХХ - ХХІ ст.[9; 12; 15]. Мета статті - вивчити процес заселення Слобідської України, ураховуючи досягнення дореволюційних та сучасних істориків і краєзнавців.

СЛОБІДСЬКА УКРАЇНА. Слобожанщина -істор.-геогр. область у пн.-сх. частині України, утв. на теренах Дикого поля, між кордонами трьох держав — Росії, Речі Посполитої та Кримського ханства, впродовж 17—19 ст. Займала тер. нинішньої Харківської, сх. частини Сумської (до р. Сейм), Пн. Донецької і Луг. областей (до р. Айдар); пд.-сх. частини Воронезької (частина правобережжя р. Дон і заплава на лівобережжі р. Підгірна), пд.-зх. частини Бєлгородської (міста Грайворон і Хотмизьк) та пд. частини Курської (міста Глушково і Суджа) областей.

Навесні 1672 р. в Україну рушило 300-тисячне турецьке військо. Турки загрожували спустошити не лише українські землі, а й землі Речі Посполитої та Московської держави. Виявилось, що полководця, який зміг би протистояти навалі, не було, і тоді, на прохання польського короля, І. Сірка було звільнено. У червні 1673 р. він уже знову був на Січі. Зібравши козаків, славний ватажок запорожців штурмом узяв Аслам, потім Очаків, а також захопив великий загін ординців. Розгніваний султан Мехмед IV 1674 р. відправив до козаків листа з вимогою припинити напади, здатися й прийняти його протекцію. Запорожці .

Історія Слобожанщини. Слобідська Україна є однією з частин України. Цікаво, що наш Харківський український філософ Григорій Савич Сковорода називав Лівобережну Україну, або, як він казав, "Малоросію", своєю матір'ю, а Слобідську Україну — своєю рідною тіткою, бо тут він проживав і любив сей край, як пояснює його біограф М. І. Ковалинський. Слобідська Україна напочатку ХХ сторіччя займала майже всю Харківську губернію й деякі з повітів Курської і Воронезької губерній. Це була площа, по котрій де-не-де простяглися невеличкі взгір'я. Вища інших була північна частина Харківщини, а на південь вона робилася все нижчою та нижчою, доки не доходила до отвершків Донецьких стягових гір.

Слобідська Україна - це історико-географічна область, територія Існування колішніх Слобідськіх полків. На СЬОГОДНІ це Частини різніх областей України та Російської Федерации: більша частина Харківської области (Краснокутський, Богодухівській, Золочівський, Дергачівський, Харків-ський, Вовчанський, Валківський, Нововодолазький, Зміївський, Коломацькій, Печенізькій, БАЛАКЛІЙСЬКИЙ, Ізюмській, Куп «янський, Дворічанській, Великобурлуцький, Борівській район), значний частина Сумської (Білопільський, Велікопісарівській, Краснонільській, Недрігайлівській, Охтирський, Сумський, Тростянецький, Лебединс.